Анализ истории Украины астрологом. Необычный анализ, поскольку мы привыкли использовать астрологию для того, чтобы заглянуть в будущее. Но для того, чтобы понять где утрачено бывшее величие, на каком этапе и почему, такой анализ просто необходим. И вот он - всё объясняющий и раскладывающий по полочкам: причины нашего падения и вновь возможного взлёта.
Астрологічний аналіз історії Україниhttp://www.helioslraa.lviv.ua/book/rozdil3_2.htmlДля того, аби зрозуміти історію України, варто ознайомитись з її найдавнішими часами.
Археологічні знахідки на території між річками Россю, Росавою і Дніпром дали стільки матеріалу для вивчення епох еволюційного розвитку народу, який мешкав на цій території, що заперечувати велич слов'ян безглуздо. Існує також літописний матеріал. Надходить інформація і нетрадиційними джерелами.
Саме на цьому клаптику землі археологи відкрили так звану Трипільську культуру, датовану ІV-ІІ тисячоліттями до Р.Х. Знайдений матеріал здивував вчених світу витонченим буттям людей бронзового віку та ще й у "глухомані", - на кордоні степу і лісів, як досі вважалося. Тут жили етруски - пелазги, які з часом просунулися на південь до Близького Сходу, Греції й Італії, принісши туди свою культуру.
Але цей клаптик землі Середнього Подніпров'я між річками Рось, Росава і Дніпро на цьому свою еволюцію не закінчив.
За часів трипільської культури на території сучасної України в глибоку давнину проживало плем'я Оріїв або Аріїв, як їх звикли називати. І мали вони свою державу Аратту. Донині збереглася система насипних валів, які тягнулися сотнями кілометрів і датувати їх появу неможливо. Цікаво, що ці вали кіннота подужати не могла, а значить повинна була шукати проходи, які швидше за все охоронялися. Це, безумовно, давало час осідлому народу зібрати ополчення. Зі сходу від набігів захищав Борисфен (Дніпро).
У найсвятішому для древньої Русі місці біля Переяслава знайдено Трахтемирівське городище, яке існувало ще задовго до Київської Русі, з довжиною насипних валів до 40 км і з дуже складною системою кам'яних багатоповерхових споруд. Мабуть, все ж таки це була не глухомань! Грандіозні культові споруди мали складну систему, причому з насипним амфітеатром. Енергетика в цих місцях і на київських кручах була найсильніша на Русі.
Орії розробили складну систему космічної філософії і релігії. А якщо прямо сказати, то Космос наділив їх світлою енергією, яку вони повинні були поширювати на землі. За це Бог подарував їм таку благодатну і родючу землю. Вже тоді арії поклонялися одному Богу - Сонцю. Їх символом був круг з променями. Ця стилізація Бога-Сонця була пізніше перенесена і на християнський православний хрест і яка збереглася у церквах тільки на Україні. Рама, який заснував державу аріїв на берегах Дніпра, дав їй емблему Тризуба. Прапор у цієї держави був жовто- блакитного кольору. Ось чому генетична пам'ять народу Середнього Подніпров'я знову звернулася до своїх найдревніших символів, які характеризували його світлу енергію і напрямок еволюції народу.
Таку ж роль свого часу відігравала Атлантида. Але, використовуючи Космічну енергію в своїх корисливих цілях, Атлантида себе знищила. Орії теж з якихось причин втратили свою святість. Скоріше за все, Орії, які жили на такій благодатній землі, отримавши відносно високий матеріальний достаток, перейшли на більш матеріальне мислення. А це давало можливість темним силам оволодіти душами людей.
Втрачаючи духовність, людина не витримує спокуси.У 13-14-му столітті до н.е. частина Оріїв, яку очолив Рама, пішла на південь в Індію, Іран і Межиріччя Тигру і Євфрату. В Індії вони залишили Рігведу, мову санскрит, яка дуже схожа на давню слов'янську, і писемність (дуже дивно, коли говорять, що Кирило і Мефодій подарували слов'янам писемність. Наприклад, Велесова книга написана кирилицею або схожою на неї, ще в часи перших набігів варягів на Київ... Якраз вони, ці святі, і використали древню слов'янську писемність, щоб донести святе слово в Великоморавську державу і цим посилити вплив Візантійської імперії на слов'ян ІХ ст. н.е.). Але Орії під час міграції свою філософію і релігію насаджували силою, а часто - кров'ю. Після смерті Рами зверхність у суспільстві аріїв взяла ліво-екстремістська течія. Тому й святість остаточно з них була знята, без сумніву. Налаштувавши проти себе місцеве населення, частина Оріїв повернулась на прабатьківщину, але вже з частково зміненими мовою і традиціями (минуло декілька віків).
Це так званий сколотсько-скитський період. Сколоти - це осідлі протослов'яни, які займали територію від Дніпра до Дністра, а південно-східніше - скити-кочівники.
Цікаво, що скити не іраномовні племена, як вважалося раніше, а індоєвропейці. Це нащадки тих Оріїв, що повернулися з півдня на прабатьківщину.
Зовнішній вигляд не надто різнив їх із сколотами - землеробами. Тому греки усіх у Причорномор'ї називали скитами. Це був золотий період для скитів і сколотів. Сколоти (праслов'яни) сіяли хліб і доставляли його в Ольвію на продаж грекам (північне узбережжя Понтійського моря). Та з приходом у Причорноморські степи у ІІІ-му ст. до нашої ери сарматів, що відтіснили скитів у Крим і за Дунай, а села сколотів попалили, постачання хлібом грецьких полісів припинилось. Це викликало кризу демократії в грецьких полісах з усіма трагічними наслідками.
Цікаво, що обряд поховання у скитів і сколотів був схожий. Померлого ховали в дічкутій позі з коліньми, притиснутими до живота, що нагадувало ембріон. Тобто, скити і сколоти вірили в реінкарнацію. І ті й інші насипали над могилою курган. Але сколоти вже будували домовину або маленьку хатку і засипали землею (курган). Між іншим, як згадують грецькі джерела, сармати і скити розмовляли одною мовою. А тому війну з сарматами можна вважати міжусобною.
З навалою сарматів культура протослов'ян занепадає, стає примітивнішою. Верхівка і заможніші верстви населення сколотів слідом за скитами тікають у Крим і на Дунай. Бідніша частина населення тікає на північ у ліси. Всюди спалені села. Цей період називається Зарубинецьким. Без еліти, безумовно, прогресу не досягти. Так, у скандинавських сагах говориться, що в першому ст. до н.е. князь Одін з частиною свого племені, яке проживало в Придніпров'ї, переселяється в Скандинавію. Це дало підставу Скандинавським народам ціле тисячоліття складати саги на цю тему.
Але в кінці І-го століття починається новий підйом в культурі слов'ян середнього Подніпров'я. Це так званий Черняхівський період. Слов'яни знов торгують хлібом з греками і римлянами, добробут їх різко підвищився. Ареал цієї культури поширюється від Дніпра до Карпат (з півдня аж до Кракова) і на північ до Прип'яті. Північніше слов'янські племена, сховані лісами і відірвані від півдня, зупиняються у своєму розвитку і залишаються на рівні зарубинецької культури аж до ІV-го ст. н.е., що триває приблизно 300 років. Цей період буде помітним у подальшому розвитку слов'ян.
Цікаво, що слов'яни між Дніпром і Дністром не будують в період Черняхівської культури укріплень в селищах. Це свідчить про те, що цей час був мирним, серйозної небезпеки не відчувалося. До того ж, міжплеменний союз південно- східних слов'ян був досить міцним і його можна назвати періодом розквіту.
У Велесовій книзі, написаній волхвами ще задовго до періоду Київської Руси, говориться про плем'я, яке проживало на Середньому Подніпров'ї, має назву Руси, або русичі. Вони і дали назву річкам Рось, Русава. Також треба помітити, що в латинській мові слово русь, рустикус означає орач, хлібороб. Мова древніх етрусків, що переселились в Італію, зберегла назву "русь" як хлібороби. Про русів уже згадують і грецькі джерела.
Ще до нашої ери на Наддніпрянщині поряд з русами проживали пралитовські племена Кгуни. В ІІІ-му столітті н.е. руси і кгуни збройно виступають на північ проти данів. Очистивши прибалтійські землі від данів, руси виходять на Балтику (псковсько-новгородські землі). Але, виступивши пізніше віч-на-віч проти данів, руси у морських боях зазнали поразок і за домовленістю з данами захопили територію сучасної Швеції. На чолі з Олімаром руси підкорили гельсінгів, ямтів, Куретію і Еландію. Звідти вони постійно почали робити набіги на фінські землі. І дотепер фіни називають Швецію Руотсі, а назва пірати асоціюється з руотсами. А оскільки у русів на той час була вища культура та й більша сила, тому назва Руотсі за Швецією збереглася в пам'яті народу донині.
У ІІІ-ІV ст. н.е. починають виділятися поляни як найчисельніше плем'я східних слов'ян. З появою готів у Причорноморських степах починається тяжка боротьба слов'янських племен за степову зону Причорномор'я. Поляни, об'єднавши слов'янські племена в антський союз, підкоряють на деякий час готів. Цікаво, що Анти не притискують підлеглих, залишивши їм навіть землю і державність (цей менталітет наших пращурів залишився й донині). Але готи сприймають великодушність полян як слабкість і, запросивши в гості полянського князя Божа і його сімдесят вельмож, злочинно вбивають їх. Відтак зненацька нападають на полян. Після такого обезкровлення почалася тривала і виснажлива війна з готами. Цей час добре описує Велесова книга та інші джерела.
Врешті решт анти після тяжкої боротьби знову виходять у Причорноморські степи, відкинувши готів за Дунай (Візіготи) і на схід за Дон (Остроготи). Царем Антів став Аттіла, якому платили данину і римляни, і греки. Територію понтійських степів тоді називали Гуналандом (земля гунів). А тих, що звідти приходили за Дунай, називали гунами. В грецьких і німецьких джерелах назва земля гунів поширювалась на всю сучасну територію України.
Вийшовши знову в Понтійські степи, держава антів мала зодіакальний відтінок Овна. Цей характер південних степів України залишився й донині. Це прямота, ентузіазм, натиск, активність, а при поразках знаку - агресивність, нетерплячість, бажання будь-якою ціною командувати, нав'язувати, емоційна нестабільність. Щоправда, вплив поміркованого Тельця, який охоплював цю територію, згладжував негативні риси Овна.
З приходом зі сходу аварів, через Понтійські степи пройшли, гнані на захід, остроготи. За ними - авари. Кровопролитні війни з аварами (568-582) роки підривають антську державу південно-східних слов'ян. Союз племен розпадається, слов'яни відходять до лісостепової зони.
Але у V-VІ-му ст. н.е. слов'яни Подніпров'я знову активізуються і починають просуватися на Балкани і на північ до Балтійського моря. На півночі це підтверджують насипні кургани захоронення померлих. Тобто, процес просування не був мирним, - інакше не було б потреби захищати курганом тіла померлих від наруги.
На відміну від слов'ян-сколотів середнього Подніпров'я слов'яни-неври, які мешкали в лісах північніше ріки Прип'ять, в обрядах захоронення в часи до нашої ери користувалися кремацією тіла померлого. Отже, вірування в реінкарнацію тут були відсутні. Душа померлого повинна була піднятися на небо й охороняти нащадків. Тобто, використовувався елемент магії, зв'язок з потойбічним світом. У пізніші часи, коли почалась навала сарматів на Причорноморські степи і Середнє Подніпров'я, елемент кремації ввійшов у звичку і серед сколотів, але все одно саме тіло не спалювали, - лише домовину. В часи Черняхівської культури, тобто в золоті троянові часи, південні слов'яни Середнього Подніпров'я знову відмовились від кремації (повернулись до поглядів перевтілення душ).
На зміну аварам приходять хозари, яким, за словами літописця Нестора, слов'яни платять данину, тобто відкупного, аби уберегти себе від набігів. Хозари були іудейського віросповідання. Безумовно, у них було намагання залучити слов'ян Подніпров'я до іудейської віри. Але їх випередив Апостол Андрій Первозванний, який у 55 році нашої ери, прийшовши на високі береги Дніпра, благословив цю землю і віддав належне нащадкам Рами і аріїв. Врешті решт Ісус Христос, який відвідав Тібет перед своїм мессіанським приходом в Єрусалим, отримав від арійського вчення найважливіші знання. Його філософські погляди сформувалися в Тібеті. Безумовно, ним керував Бог-Отець. Про це не міг не знати Апостол Андрій Первозванний.
Та в надрах общини вже народжується феодалізм і зростає роль князя і військової еліти. На службу до київських князів запрошуються варяги, які згодом і захоплюють владу в Києві. Цікаво, що у Велесовій книзі варяги змальовуються як вороги, яким не можна довіряти. Тобто, пояснення варягами експансії на південь як допомога полянам у боротьбі проти хозар - брехня. Як виявилося пізніше, волхви мали рацію . Спрацював менталітет Тельця, тобто довіра до чужого більша, ніж до свого. Крім того, варяги звали себе русами, що припало до душі довірливому Тельцю, бо назва Русь і руська земля вже в цей період означала південні слов'янські землі між Дніпром і Дністром і на північ до Прип'яті. Тому не було виявлено належного опору варягам з боку полян (все ж "брати"). Таким чином, поляни віддалися агресивним варягам і пішли в еволюційному розвитку не тим шляхом, задавши агресивну програму.
Південно-східним слов'янам загалом не вистачало яньських енергій, тобто, чоловічих рис характеру, - твердості і впевненості, які б частково нейтралізували іньські (жіночі) енергії (емоційність, м'якість, суперечливість, довірливість до чужих...). Вироблення своїх яньських енергій без втрати своєї самобутності, мови, традицій є серйозним завданням і сучасної України.За Скандинавськими хроніками варяги-руси починають з'являтися на слов'янських землях на початку ІХ-го ст. н.е. Так 22 квітня 832 року вони силою захопили Київ, що і дало новий етап еволюції південно-східних слов'ян. Дуже схоже, що це був період, коли Києвом правив останній слов'янський князь Бравлін. Цей період можна вважати початком формування українського етносу фактично, хоча є підстави зважати й на попередні часи. Річ у тому, що в езотеричному плані його формування почалося з 55 року нашої ери після відвідань круч Дніпра Андрієм Первозванним і благословіння ним цієї землі.
Просування варягів на південь по Борисфену (Дніпру) було обумовлено пошуком нового шляху до Візантії. Розбійницькі напади варягів на багату Візантію через Середземне море перепинили араби, флот яких почав господарювати у цьому регіоні. Через Європу, де народились молоді королівства, варязькі розбійницькі дружини пройти не могли. Залишався єдиний шлях - по Дніпру. Київ виявився найкращим місцем (стратегічно вигідним) для нападу на Візантію. Дружелюбні, піддатливі, працьовиті, внутрішньо дисципліновані і сміливі поляни влаштовували загарбників повною мірою. Самі ж варяги своєї державності ще не мали. А руси-поляни вже мали досвід міжплеменного союзу з примітивною державністю у сучасному розумінні. (Були сильні демократичні традиції, повага до сусідів). Тому, коли сюди прийшли варяги, нове державне формування вже назріло. Але під впливом войовничих варягів воно прийняло силові, агресивні форми, що в плані світлих Космічних енергій несприйнятне. Тобто, нащадки Оріїв знову втратили шанс вийти на світлі енергії. Всесильний диявол не сидів склавши руки. Одного разу піддалися ворота незначній групі варягів, за ними посунулися й інші.
Те, що Україна - Телець, не викликає у астрологів жодних сумнівів. Родюча земля, менталітет народу, назва Причорноморських степів Таврія - від Таурас, тобто бик. Слов'янське плем'я борусків, яке дало назву Дніпру Борисфен - це бик, телець. Є багато й інших ознак.Цікаво, що Велесова книга вказує на князювання в Києві трьох Аскольдів і одного Діра. Тому суперечності про Діра і Аскольда можна зняти.
У 880 році князь Аскольд, набравши дружину з полян та сусідніх племен, пішов на Цесароград, але потерпів поразку. Транзитна Ліліт ввійшла у четвертий дім карти історичної України і стала у квадрат до натального Урану. А транзитний Уран, який наблизився до куспиду VІІІ-го Дому, став у квадрат до натальної Ліліт. Небезпека для князівства, розплата, поворот. Транзитний Нептун щойно увійшов у ІІ-й Дім. Проблеми з фінансами, бо Нептун уражений опозицією транзитного Урану і квадратурою натальної Ліліт. Сама опозиція Нептун - Уран дає несподівані пересування народів, серйозні проблеми державам. Юпітер і Марс перебувають у ІХ-му Домі (подорожі, походи), але в опозиції до натального Сонця, Марса, Меркурія у Тельці. Ясно, що при таких транзитах подорож пов'язана з розчаруванням. Авторитет Аскольда різко впав. Тому, коли 882 року прийшли у Київ варяги на чолі з Олегом і малим Ігорем Рюриковичем, владу можна було захопити без труднощів. Сам Аскольд був з варязького роду, тому він і вийшов за браму Києва подивитися на сина князя Рюрика. Мабуть і для Аскольда Рюрик був авторитетом. Тобто, князем Аскольд став тільки у Києві. Охорона у нього теж була з варягів, тому не сильно опиралася Олеговій дружині, схованій у лодіях. Плутон (управитель ІХ-го Дому) з'єднався з Сонцем наталу. Це серйозна поразка княжої влади. Транзитний Юпітер, управитель Х-го Дому, став у квадрат до Сонця. Транзитні Нептун і Уран точно стали в опозицію один до одного. Уран увійшов у VІІІ-й Дім. Транзитна Ліліт у VІІ-му Домі спровокувала підступність ворогів, крім того, зраду являє і поражений Нептун. Але сам Плутон у поєднанні з натальним Сонцем приніс не тільки смерть старої княжої влади, а й народження нової сильної. Підвищилась активність і агресивність князівства. За іронією долі зміна влади відбулася в молодик (новолуння), тобто в бісівський час (21 квітня). А, як ми знаємо, усе зачате в новолуння нічим добрим не закінчується. Сам Олег, не відаючи про це, намагався в темну ніч підійти непомітно на лоддях зі своєю дружиною до самого Києва. Ось чому Аскольда не попередили про навалу. Річ у тому, що Дір на той час вже помер, бо інакше їх поховали б разом. А могила його була в іншому місці. Так що організувати опір без Аскольда було нікому.
Треба зазначити, що наприкінці свого князювання Аскольд почав поступову і обережну християнізацію полян і відмовився від агресивної політики, тобто походів на Візантію. Серед людей почали з`являтися християнські осередки. Безумовно, це викликало незадоволення де-якої частини населення і особливо іудеїв, котрі при підтримці хозар мріяли про іудизацію слов'ян. На цей час хозари вже втратили свій військовий вплив на слов'ян і їм треба було забезпечити собі тил у запеклій боротьбі проти агресії арабів. Маючи досить сильне військо, поляни вже не платять податі Коганату. Цим протистоянням і скористався язичник Олег, який сподівався, що населення і частина дружини Аскольда не підтримає. Бо чи міг він надіятися на перемогу з невеликою ватагою і заволодіти Руссю, коли Аскольд збирав військо, котре могло похитати могутність Візантії? Це говорить про те, що Київ уже в цей час був авторитетом для прилеглих племен і його слухалися. Це вже була державність. Сам Київ був добре укріплений і не такий уже маленький, бо інакше Олег міг штурмом ним оволодіти і не виманювати Аскольда за браму. Історики хочуть показати, що Русь в цей час була темною і забитою окраїною цивілізації. Безумовно, в матеріальному і соціальному плані вона відрізнялася від цивілізованої Візантії, але в інформаційному аж ніяк! Коли осідлий народ організовує великі маси людей для походів в далекі краї, то це говорить про те, що в нього є державні структури і над ним існує влада, тобто держава. Та й повинен же був хтось керувати народом під час походів, тобто відсутності князя? Торгуючи або повертаючись з походів, люди приносять з собою і знання від чужих народів, котрі часто проростають на новій ниві. Не дивлячись на демократичність об`єднання слов'ян, левова частина награбованого в походах залишалася в Києві. Це не могло не зацікавити ворогів Русі. Безумовно, темним силам не подобалась християнізація і Олег був посланий її знищити. Але, як не дивно, Олегової могили не збереглося, а Аскольдова існує до сьогодні. Це ж про щось говорить? Та й смерть Олегова цікава. В розквіті літ і військової слави померти від укуса змії... Це вже фатум. За ним страшно помирає князь Ігор Рюрикович, Святослав... Ось що значить розпочинати владарювати в молодик (новолуння)! Усе розпочате при підтримці темних сил закінчується погано.